Оценка недвижимости,бизнеса

перейти на сайт

 

 

 

 

 

 

Проект

вноситься народними депутатами України

 

Мойсик ом В.Р.

 

Ляпіною К.М.

 

Карпуком В.Г.

 

Шевченко м А.В.

 

 

 

З А К О Н У К Р А Ї Н И

 

Про фахові саморегулівні і самоврядні об'єднання

 

Цей Закон визначає загальні засади діяльності фахових саморегулівних і самоврядних об'єднань (далі – фахових об'єднань) як одного з найважливіших елементів громадянського суспільства в Україні, а також встановлює засади взаємовідносин фахових громадських об'єднань з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

 

Стаття 1. Визначення основних понять

 

У цьому Законі поняття вживаються у такому значенні:

Фахове об'єднання – вид громадського об'єднання, що створюється шляхом самоорганізації фізичних та/або юридичних осіб з метою реалізації суспільних інтересів, впровадження засад саморегулювання та/або професійного самоврядування у визначеній професії, сфері діяльності чи галузі відповідно до статуту об'єднання.

Сфера діяльності – область дії фізичних та/або юридичних осіб, що поширюється на певну сукупність галузей і підгалузей, які мають вагоме суспільне значення для забезпечення потреб споживачів.

Галузь – сукупність організацій і підприємств, згрупованих і об'єднаних за певними спільними функціями, дійовими виробничими і невиробничими ознаками: спеціалізацією з випуску однотипної продукції, технології, комплексності задоволення потреб споживачів.

Саморегулювання – наявність в системі управління ознак, що відповідають критеріям фахової відповідності та які дозволяють встановлювати і підтримувати бажаний режим функціонування системи у співпраці з органами державної влади та іншими зацікавленими сторонами.

Критерії фахової відповідності – законодавчо визначений перелік ознак, дотримання яких забезпечує можливість саморегулювання та/або професійного самоврядування визначеної професії, сфери діяльності чи галузі.

Професійне самоврядування – гарантоване державою право і реальна здатність певної професійної групи мати власне самоврядне фахове об'єднання і здійснювати делеговані повноваження в межах визначених законодавством.

Уповноважений координуючий орган для фахових об'єднань – всеукраїнська спілка громадських об'єднань, яка створюється за ініціативою фахових громадських об'єднань, що функціонують у різних професіях, сферах діяльності та галузях.

Реєстр фахових об'єднань – перелік об'єднань фізичних та/або юридичних осіб, які відповідають критеріям фахової відповідності.

Сертифікат фаховості об'єднання – письмовий документ, який видається Уповноваженим координуючим органом для фахових об'єднань і засвідчує, що громадське об'єднання є фаховим і має право на внесення до Реєстру фахових об'єднань.

 

Стаття 2. Мета і завдання фахових об'єднань

 

1. Метою фахових об'єднань є збалансування інтересів учасників об'єднання (представників певної професії, виробників товарів, робіт та послуг), споживачів (громадян) і держави для створення ефективного економічного й соціального клімату.

2. Завдання фахових об'єднань:

а) реалізація потреб учасників об'єднання і суспільства у визначеній професії, сфері діяльності чи галузі;

б) забезпечення балансу інтересів: виробник та/або професія - суспільство - держава;

в) фаховий громадський контроль за діяльністю профільних центральних органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування;

г) саморегулювання та/або професійне самоврядування визначеної професії, сфери діяльності чи галузі;

ґ) взаємодія з відповідними профільними міжнародними світовими та європейськими, і закордонними національними організаціями та об'єднаннями.

 

Стаття 3. Загальні функції фахових об'єднань

 

1. Загальні функції фахових об'єднань:

а) розробка, затвердження та контроль за дотриманням стандартів діяльності у відповідній професії, профільній сфері діяльності чи галузі, узгоджених з відповідними міжнародними стандартами та умовами України;

б) сертифікація та/або атестація фахівців, підприємств сфери діяльності чи галузі на відповідність стандартам діяльності;

в) розробка та затвердження кваліфікаційних вимог до фахівців відповідної професії, профільної сфери діяльності чи галузі;

г) проведення кваліфікаційних іспитів та сертифікація фахівців відповідної професії, профільної сфери діяльності чи галузі;

ґ) участь у роботі комісій з акредитації навчальних закладів на право підготовки фахівців відповідної професії, профільної сфери діяльності чи галузі;

д) акредитація навчальних закладів та тренінгових компаній на право підготовки фахівців відповідної професії, профільної сфери діяльності чи галузі до складання кваліфікаційних іспитів фахових об'єднань;

е) підготовка освітніх кваліфікаційних програм та проведення кваліфікаційних іспитів для фахівців відповідної професії, профільної сфери діяльності чи галузі;

є) сертифікація викладачів на право викладання профільних навчальних курсів;

ж) взаємодія з органами державної влади та органами місцевого самоврядування шляхом делегування повноважних представників у профільні громадські ради, консультативні та дорадчі органи;

з) розробка проектів нормативно-правових актів, а також експертиза та громадське погодження законопроектів й інших проектів нормативно-правових актів, що стосуються відповідної професії, профільної сфери діяльності чи галузі;

и) реалізація та/або співучасть у реалізації регуляторних процедур у відповідній професії, профільній сфері діяльності чи галузі у порядку, що визначається відповідним законодавством України;

і) розробка, затвердження та контроль за дотриманням Етичного кодексу для фахівців відповідної професії, організацій профільної сфери діяльності чи галузі;

ї) взаємодія з організаціями захисту прав споживачів та іншими громадськими і фаховими об'єднаннями;

й) взаємодія з профспілковими організаціями, організаціями роботодавців відповідної професії, профільної сфери діяльності чи галузі;

к) взаємодія з міжнародними та світовими профільними організаціями;

л) організація відповідно до чинного законодавства України третейського суду у профільній сфері діяльності чи галузі;

м) здійснення інших функцій, визначених чинним законодавством України та статутом фахового об'єднання.

2. Специфічні функції фахових об'єднань визначаються їх вищими керівними органами та зазначаються у власних статутах.

 

Стаття 4. Критерії фахової відповідності громадського об'єднання

 

1. Критеріями фахової відповідності громадського об'єднання є:

а) наявність затверджених у відповідному порядку стандартів діяльності, які не суперечать чинному законодавству України;

б) наявність системи та проведення сертифікації членів об'єднання щодо відповідності власним стандартам діяльності;

в) наявність затверджених кваліфікаційних вимог до фахівців відповідної професії, сфери діяльності чи галузі, та проведення іспитів на відповідність цим кваліфікаційним вимогам;

г) взаємодія з суб'єктами законодавчої ініціативи щодо створення і розвитку правового поля діяльності відповідної професії, сфери діяльності чи галузі;

ґ) взаємодія з органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

д) публічні виступи від імені відповідної професії, сфери діяльності чи галузі;

е) ведення реєстрів суб'єктів відповідної професії, сфери діяльності чи галузі;

є) членство у профільних міжнародних світових та європейських організаціях і об'єднаннях;

ж) забезпечення керівними органами прозорих і демократичних умов свого формування та діяльності об'єднання;

з) дотримання критеріїв прозорості у власній діяльності;

и) впровадження власного Етичного кодексу;

і) періодичне проведення незалежного аудиту своєї діяльності та оприлюднення на веб-сайті та у засобах масової інформації його результатів.

2. Дотримання критеріїв фахової відповідності громадського об'єднання дає право цьому об'єднанню на звернення до Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань щодо надання йому відповідного статусу фахового об'єднання та можливість бути претендентом на здійснення саморегулювання та/або професійного самоврядування у відповідній професії, сфері діяльності чи галузі.

 

Стаття 5. Прозорість діяльності фахових об'єднань

 

1. Фахові об'єднання оприлюднюють за допомогою друкованих та електронних засобів масової інформації, та/або на власних веб-сайтах:

а) статутні та всі інші власні нормативні документи;

б) персональний склад керівних органів;

в) персональний склад виконавчих органів;

г) протоколи зібрань вищих керівних органів (загальних зборів, конференцій, з'їздів тощо);

ґ) протоколи засідань керівних органів, що діють в період між зібраннями вищих керівних органів (окрім інформації конфіденційного характеру);

д) протоколи засідань керівних органів регіональних та/або місцевих осередків, якщо такі існують (окрім інформації конфіденційного характеру);

е) дані про джерела фінансування та витрати (за підсумками календарного року та / або на підставі актів незалежного аудиту);

є) узагальнені дані про своїх індивідуальних та колективних членів, а також про всіх членів, всіх фізичних та юридичних осіб, які пройшли сертифікацію та/або склали кваліфікаційні іспити, із врахуванням необхідності забезпечення конфіденційності інформації;

ж) контактні дані керівництва організації, регіональних та / або місцевих осередків організації, якщо такі існують.

2. Оприлюднення вказаних даних проводиться не пізніше двох календарних місяців після прийняття відповідного документу, проведення зібрань та засідань, створення місцевого осередку тощо.

3. Оприлюднення оновлених даних у реєстрах фахового об'єднання проводиться не рідше одного разу на місяць.

4. Невиконання вимог щодо забезпечення прозорості діяльності фахового об'єднання має наслідком попередження від Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань, а при подальшому невиконанні цих вимог – скасування статусу фахового об'єднання.

 

Стаття 6. Визнання об'єднань фаховими

 

1. Фаховими об'єднаннями можуть бути лише громадські об'єднання з всеукраїнським статусом.

2. Фахові об'єднання є неприбутковими організаціями.

3. Визнання громадських об'єднань фаховими проводиться Уповноваженим координуючим органом для фахових об'єднань.

4. Процедура набуття громадським об'єднанням статусу фахового визначається Уповноваженим координуючим органом для фахових об'єднань та затверджується його вищим керівним органом.

5. Процедура щодо отримання статусу фахового об'єднання і отримання Сертифікату фаховості об'єднання повторюється кожні п'ять років або у разі необхідності, але не менше одного разу на п'ять років.

6. У разі набуття громадськими об'єднаннями статусу фахового, організація здійснює саморегулювання та/або професійне самоврядування відповідної професії, сфери діяльності чи галузі.

 

Стаття 7. Членство у фахових об'єднаннях

 

1. Засновниками фахового об'єднання можуть бути фізичні особи та/або юридичні особи – резиденти України.

2. Членом фахового об'єднання може стати будь-яка фізична та юридична особа, що відповідає кваліфікаційним вимогам до члена, визначеним Статутом цього об'єднання.

3. Членом фахового об'єднання професійного самоврядування може бути будь-яка фізична особа яка належить до відповідної професії.

4. Необґрунтована відмова у прийнятті в члени фахового об'єднання може бути оскаржена у судовому порядку.

 

Стаття 8. Взаємовідносини держави та фахових об'єднань

 

1. Верховна Рада України, Секретаріат Президента України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування розглядають проекти законів та інших нормативно-правових актів з обов'язковим врахуванням експертних висновків фахових об'єднань, на діяльність яких можуть вплинути норми такого регуляторного акту.

2. Представники фахових об'єднань беруть участь у засіданні профільних комітетів Верховної Ради України з питань, що відносяться до їх спеціалізації.

3. Кабінет Міністрів України, центральні та інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування приймають регуляторні акти тільки після їх публічного погодження з фаховими об'єднаннями відповідного напрямку.

4. Фахові об'єднання делегують своїх повноважних представників до складу колегій профільних центральних органів виконавчої влади, профільних громадських рад при органах центральної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, їх консультативних та дорадчих органах.

5. У випадку проведення міжнародних переговорів, рішення яких вплине на діяльність відповідних професій, сфер діяльності чи галузей, делеговані представники відповідних фахових об'єднань обов'язково залучаються до проведення таких переговорів у якості експертів та включаються до делегації з правом голосу.

6. Кабінет Міністрів України може делегувати фаховому об'єднанню додаткові повноваження центральних органів виконавчої влади у межах спеціалізації об'єднання.

7. Забороняється втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обрання керівних органів фахових об'єднань, а також в діяльність фахових об'єднань, крім випадків, передбачених законодавством України.

8. Посадові особи та інші працівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування не можуть входити до складу керівних органів фахових об'єднань.

 

Стаття 9. Уповноважений координуючий орган для фахових об'єднань

 

1. Повноваження, порядок формування, а також порядок забезпечення діяльності Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань визначається його Статутом, який затверджується на з'їзді об'єднань, які ініціювали його створення або стали його членами.

2. Засновниками Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань є громадські об'єднання які мають всеукраїнський статус, представляють різні професії, сфери чи галузі діяльності, дотримуються прозорості своєї діяльності (оприлюднили власні Статути, інші нормативні документи об'єднання, склад керівних органів та перелік членів, мають діючий веб-сайт з інформацією про свою діяльність).

3. Кількість громадських об'єднань, які ініціюють створення Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань, повинна бути не менше десяти.

4. Впродовж двох років після державної реєстрації Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань, його засновники проходять процедуру підтвердження фаховості на загальних засадах.

5. Після реєстрації Статуту Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань та отримання Свідоцтва у Міністерстві юстиції України його права, обов'язки і функції регулюються Статутом і цим Законом.

 

Стаття 10. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про фахові об'єднання

 

Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

 

Стаття 11. Прикінцеві положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування і вводиться в дію через шість місяців з дня його офіційного опублікування.

2. Встановити, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом України „Про фахові саморегулівні і самоврядні об'єднання” закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Громадським об'єднанням, ініціаторам створення Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань, протягом чотирьох місяців з дня опублікування цього Закону провести усі необхідні процедури для реєстрації Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань у Міністерстві юстиції України.

4. Міністерству юстиції України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону здійснити реєстрацію Уповноваженого координуючого органу для фахових об'єднань.

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України В. Литв

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Ради АФНУ
від «05» червня 2009 р. № 6
Президент АФНУ _______________ А.В.Шульга
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Ради СФНУ
від «___»___________ 2009 р. № __
Президент СФНУ_______________ О.М.Рубанов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Ради УГР
від «___»___________ 2009 р. № __
Президент УГР _______________ Н.В.Шкільова


Національний стандарт № 1
«Загальні засади рієлторської діяльності»

1. Загальні питання

1.1 Національний стандарт № 1 (далі – Стандарт) є обов`язковим для застосування суб`єктами рієлторської діяльності, які надають рієлторські послуги.
1.2 Особливості та підстави здійснення рієлторської діяльності, у тому числі навчання, сертифікація, стандартизація на засадах саморегулювання, з певних її видів та напрямків визначаються окремими національними стандартами.
1.3 Поняття, визначені цим Стандартом, є обов`язковими для застосування суб`єктами рієлторської діяльності.
1.4 Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються у інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема:

нерухоме майно(нерухомість) - земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

об`єкти нерухомості – вільні в участі у цивільному обороті ділянки землі з приналежними їй природними ресурсами, а також, будівлі, споруди, їх частини, інше майно, яке згідно з законодавством класифікується як нерухоме майно.

ідентифікація нерухомого майна та пов`язаних з ним прав – встановлення відповідності нерухомого майна наявним даним та інформації про нього.

ціна нерухомого майна – фактична сума грошей, сплачена за нерухоме майно.

вартість нерухомого майна – еквівалент цінності нерухомого майна, виражений у ймовірній сумі грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець нерухомого майна.

ринкова вартість нерухомого майна – вартість, за яку можливе відчуження нерухомого майна на ринку подібного майна на дату його відчуження та на підставі угоди щодо його відчуження.
рієлтор - фахівець з нерухомості, який має освіту не нижче рівня молодшого спеціаліста, склав кваліфікаційний іспит та одержав кваліфікаційне свідоцтво рієлтора.
кваліфікаційне свідоцтво рієлтора - документ, який пiдтверджує достатнiй фаховий рiвень пiдготовки рієлтора за програмою базової пiдготовки для самостiйного проведення рієлторської діяльності.
суб`єкт рієлторської діяльності – зареєстрований в установленому законодавством порядку фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, а також юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, у складі якої працює не менше одного рієлтора, та яка отримала сертифікат суб`єкта рієлторської діяльності відповідно до законодавства.
сертифiкат суб'єкта рієлторської дiяльностi - суб'єкта господарювання - документ, що засвiдчує право суб'єкта рієлторської дiяльностi на внесення його до Державного реєстру суб'єктiв рієлторської дiяльностi, якi здiйснюють рієлторську дiяльнiсть у формi практичної дiяльностi операцій з нерухомістю.
рієлторська діяльність – це самостійна, ініціативна, систематична, професійна (фахова), на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб`єктами рієлторської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, яка складається з практичного, організаційного, методичного, консультаційного, інформаційного, навчального та інших способів та видів забезпечення рієлторських послуг.
діяльність з нерухомістю – підприємницька діяльність, яка пов’язана із здійсненням операцій з нерухомим майном.
операції з нерухомим майном – дія особи або кола осіб, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків стосовно нерухомого майна.
ринок нерухомості – система економічних відносин, які виникають при операціях з нерухомістю і являють собою сферу вкладення капіталу в об`єкти нерухомості.
рієлторська послуга – це послуга, яку суб`єкт рієлторської діяльності (виконавець) надає за завданням іншої особи – замовника особисто, або через іншу особу, на підставі та умовах угоди (договору) про надання рієлторської послуги.
угода (договір) про надання рієлторських послуг – угода, вчинена у письмовій формі, за якою одна сторона - суб`єкт рієлторської діяльності (виконавець) зобов`язується надати іншій стороні (замовнику) рієлторську послугу, яка споживається в процесі вчинення або здійснення операцій з нерухомим майном, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
акт прийому-передачі рієлторської послуги – письмовий документ, який є невід`ємною обов`язковою частиною договору про надання рієлторських послуг, засвідчує факт надання суб`єктом рієлторської діяльності і факт прийняття замовником послуг та виконання сторонами своїх зобов`язань за договором про надання рієлторських послуг.
замовник– особа, яка вступила у договірні відносини з виконавцем для отримання рієлторської послуги.
виконавець– суб`єкт рієлторської діяльності, який надає рієлторську послугу на підставі та умовах угоди (договору) про надання рієлторських послуг у відповідності до вимог чинного законодавства і цього Стандарту.
агент з нерухомості - працівник (наймана особа) суб`єкта рієлторської діяльності, який діє в межах наданих йому повноважень та має базову освіту.
агентство нерухомості – можлива власна назва суб`єкта рієлторської діяльності – юридичної особи.

2. Загальні засади

2.1 Рієлторська діяльність здійснюється суб`єктом рієлторської діяльності на основі вільного вибору виду та напрямку діяльності, самостійного формування програми діяльності, внутрішнього та зовнішньоекономічного порядку діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, з дотриманням принципів законності, юридичної рівності, правового захисту приватного інтересу, добросовісності та розумності.
2.2 Особливості здійснення видів рієлторської діяльності з практичного, організаційного, методичного, консультаційного, інформаційного, навчального та інших способів та видів забезпечень рієлторських послуг, визначаються окремими стандартами.
2.3Рієлторські послуги визначаються та регулюються цим Стандартом, законодавчими актам, іншими нормативним і методичним документам, які регулюють відносини в сфері нерухомості.
2.4 До рієлторських послуг відносять:
- послуги, які надаються замовнику при здійсненні ним операцій з власним нерухомим майном, у тому числі здавання в оренду власного нерухомого майна, здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок;
- послуги, які надаються замовнику при здійсненні ним купівлі та/або продажу власного нерухомого майна (купівлі та перепродажу власного нерухомого майна – нежитлових та житлових будівель (багатоквартирних будинків, дач, окремих квартир тощо), земельних ділянок;
- послуги, які надаються при здійсненні операцій з нерухомістю для третіх осіб;
- посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна;
- послуги з управління нерухомим майном.

3. Вимоги до рієлторських послуг

3.1 Рієлторські послуги повинні відповідати вимогам чинного законодавства України, нормативних та інших актів, що їх регулюють, та цьому Стандарту.
3.2 Рієлторські послуги надаються виключно суб’єктами рієлторської діяльності.
3.3 Під час здійснення своєї діяльності суб’єкти рієлторської діяльності зобов’язані додержуватися вимог чинного законодавства України та цього Стандарту.
3.4 Рієлторські послуги надаються за договором про надання рієлторських послуг, який має бути укладений у письмовій формі.
3.5 Істотними умовами договору про надання рієлторських послуг є:
- предмет договору;
- перелік послуг, які будуть надані за договором;
- строк надання послуги, термін дії та порядок розірвання договору;
- розмiр i порядок оплати послуги;
- права та обов'язки сторiн договору;
- умови забезпечення конфiденцiйностi результатiв операцій з нерухомим майном, iнформацiї, використаної пiд час її виконання;
- вiдповiдальнiсть сторiн за невиконання або неналежне виконання умов договору;
- порядок вирiшення спорiв, якi можуть виникнути пiд час надання послуги та прийняття замовником її результатiв.
3.6 Законодавством або за згодою сторiн договору в ньому можуть бути передбаченi iншi iстотнi умови.,

3.7 Суб’єкти рієлторської діяльності несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 47, ст.251 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 898-IV ( 898-15 ) від 05.06.2003 , ВВР, 2003, N 38, ст.313
N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 , ВВР, 2004, N 2, ст.6 N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 , ВВР, 2004, N 11, ст.140 N 1378-IV ( 1378-15 ) від 11.12.2003 , ВВР, 2004, N 15, ст.229 N 1992-IV ( 1992-15 ) від 09.09.2004 , ВВР, 2005, N 1, ст.14 )

Цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна,
майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її
державного та громадського регулювання, забезпечення створення
системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів
держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна,
майнових прав та використання її результатів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1 . Сфера дії Закону
Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які
виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що
належать фізичним та юридичним особам України на території України
та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав
на території України та за її межами, якщо угода укладається
відповідно до законодавства України, використання результатів
оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Стаття 2 . Законодавство про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність
Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність
регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з
оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та
професійної оціночної діяльності, застосовуються правила
міжнародного договору.
Стаття 3 . Оцінка майна та майнових прав
Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес
визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою
нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону
(далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом
практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У цьому Законі:
майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в
матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні
частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні
папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права
інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм
власності; ( Абзац другий частини другої статті 3 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1378-IV ( 1378-15 ) від 11.12.2003 )
майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються
будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності,
у тому числі права, які є складовими частинами права власності
(права володіння, розпорядження, користування), а також інші
специфічні права (права на провадження діяльності, використання
природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що
проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом
господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими
актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки
майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного
проведення оцінки майна органом державної влади або органом
місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до
звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються
відповідно до статті 12 цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури
оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими
актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про
оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її
затвердження (погодження) замовником.
Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються
цим Законом.
Стаття 4 . Професійна оціночна діяльність
Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) -
діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних
такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в
організаційному, методичному та практичному забезпеченні
проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо
вартості майна.
Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах:
практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у
практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з
нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами
з оцінки майна;
консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій
з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки
та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;
рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке
полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх
повноти, правильності виконання та відповідності застосованих
процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки
майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими
актами з оцінки майна;
методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в
розробленні методичних документів з оцінки майна та наданні
роз'яснень щодо їх застосування;
навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у
навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.
Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися
виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими
відповідно до статті 5 цього Закону.
Діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна,
здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України
"Про судову експертизу" ( 4038-12 ), з урахуванням особливостей,
визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього
майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових
експертів. ( Частина четверта статті 4 в редакції Закону N 1992-IV
( 1992-15 ) від 09.09.2004 )
Стаття 5 . Суб'єкти оціночної діяльності
Суб'єктами оціночної діяльності є:
суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому
законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх
організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють
господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один
оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності
відповідно до цього Закону;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в
процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним
майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі
яких працюють оцінювачі.
Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної
діяльності встановлюються цим та іншими законами.
Стаття 6 . Оцінювач
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи
без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали
кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього
Закону.
Оцінювачем не може бути особа, яка має непогашену судимість
за корисливі злочини.
Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів
встановлюються цим та іншими законами.
Розділ II
ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ МАЙНА
Стаття 7 . Випадки проведення оцінки майна
Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених
законодавством України, міжнародними угодами, на підставі
договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою
сторін.
Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:
створення підприємств (господарських товариств) на базі
державного майна або майна, що є у комунальній власності;
реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних
підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною
часткою майна (часткою комунального майна);
виділення або визначення частки майна у спільному майні, в
якому є державна частка (частка комунального майна);
визначення вартості внесків учасників та засновників
господарського товариства, якщо до зазначеного товариства
вноситься майно господарських товариств з державною часткою
(часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення)
учасника або засновника із складу такого товариства;
приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених
законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є
у комунальній власності, а також повернення цього майна на
підставі рішення суду;
переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
оподаткування майна згідно з законом; ( Абзац восьмий частини
другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV
( 1255-15 ) від 18.11.2003 )
( Абзац дев'ятий частини другої статті 7 виключено на
підставі Законів N 898-IV ( 898-15 ) від 05.06.2003 , N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003 )

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках,
встановлених законом;
в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з
необхідністю захисту суспільних інтересів.
Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках
застави державного та комунального майна, відчуження державного та
комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію
покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю,
визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення
спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за
згодою сторін. ( Частина третя статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 898-IV ( 898-15 ) від 05.06.2003 )
Стаття 8 . Обмеження щодо проведення оцінки майна
Не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної
діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках:
проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом
господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які
працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені
особи мають майнові права;
проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або
керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем,
який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом
оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого
має зазначені зв'язки;
проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).
Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної
влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами
місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження:
не може передбачатися виключне право її проведення органами
державної влади та органами місцевого самоврядування або
оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах
місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених
законом;
не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на
проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, які
створені зазначеними органами державної влади та органами
місцевого самоврядування.
Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених
обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому
скасуванню.
Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення,
зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є
суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.
Стаття 9 . Методичне регулювання оцінки майна
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних
нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних
стандартах) оцінки майна ( 1440-2003-п , 1442-2004-п ,
1655-2006-п , 1185-2007-п ), що затверджуються Кабінетом Міністрів
України, методиках та інших нормативно-правових актах, які
розробляються з урахуванням вимог положень (національних
стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або
Фондом державного майна України.
Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна
здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх
розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи
державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш
авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.
Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості
(ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним
стандартам) оцінки майна.
Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні
містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості,
принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення
оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до
змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.
Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають
випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки
ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування
методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна.
При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету
Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або
ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути
визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є
обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час
проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких
випадках її проведення.
У разі провадження спільної господарської діяльності оцінка
частки майна, яке вноситься іноземним суб'єктом господарювання,
проводиться відповідно до нормативно-правових актів з оцінки
майна, визначених цим Законом.
Стаття 10 . Підстави проведення оцінки майна
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом
оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником
оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної
експертизи щодо оцінки майна.
У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки
майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти
оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого
самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі
наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена
обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи
державної влади та органи місцевого самоврядування виступають
замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання
договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами
господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку,
встановленому законодавством.

Оценка недвижимости,оценка бизнеса,оценка имущества,оценка бизнеса,оценка земли,2010,2011,2009 ,оценка прав,оценка квартир,оценка автомобилей,оценка промышленных зданий,оценка завода,оценка фабрики,оценка производства,оценка торговой марки,оценка офисов,оценка в Украине,оценка в России,оценка риска,оценка кредита,оценка для банков,91.207.44.3,allappraisal.com.ua,appraisal,evalution,оцінка нерухомості,фддфззкфшіфд,фддфззкфшыфд,фззкфшыфд